Новина: Чи створять у Верхнянській ОТГ спільноту?
18 Вересня 2016р.
В Івано-Франківській області планують відкрити спільноти підтриманого проживання для людей з неповносправністю замість дитячих та дорослих інтернатів. Наразі — шукають громади, які могли б підтримати ідею, а відтак — приміщення, де б розмістився згаданий будинок. Зокрема, розглядають можливість його створення й у Верхнянській об’єднаній територіальній громаді. Ініціатива належить представникам благодійної організації “Українська Благодійницька Мережа” (УБМ).
Насамперед, треба сказати, що такі спільноти (будинки) підтриманого проживання в громаді для дітей та повнолітніх осіб з неповносправністю — не новація. Вони давно існують в розвинених країнах. Василь Футерко, керівник УБМ, каже, що у Чехії, Болгарії, Польщі відбувся процес деінституалізації. Там закривають інтернати, в яких живуть по 100-200 дітей чи молодих людей, натомість у невеликих будинках чи квартирах поселяють не більше 6-8 людей з неповносправністю. До них приходять асистенти, які їм допомагають. Хто має важчу неповносправність, тому приділяють більше уваги, більш самостійні отримують менше сторонньої допомоги. Але загалом такі будинки для дітей і неповносправних дорослих є гостро необхідні.
— Сирітство є важким тягарем для людини. На жаль, українська держава нині не може забезпечити більшості сиріт виховання у сімейному оточенні. Діти, від яких відмовилися батьки або яких позбавили батьківських прав суди, виховуються в системі інтернатних закладів, що позбавляють спершу дитину, згодом молоду людину, а потім вже дорослу особу дуже багатьох цінностей, без яких більшість із нас не може уявити свого життя. Але буває, коли доля наносить подвійний удар — сирота одночасно є неповносправною: фізично, розумово або психічно (або одночасно!). Саме сиріт з обмеженими можливостями (інвалідністю) “Українська Благодійницька Мережа” вважає найменш захищеною соціальною групою. Здавалося б, чи не для неповносправних сиріт держава має створити справді достойні умови для життя? Але факти свідчать про інше. Уявіть, є дитячі будинки-інтернати, в яких проживають зокрема і діти з обмеженими фізичними можливостями. Коли вони стають повнолітніми, найбільше, що “світить” таким дітям, які не мають родини, хто може за ними доглядати, — геріатричний чи психоневрологічний пансіонат. Навіть, якщо діти з неповносправністю живуть в сім’ях, батьки про них турбуються, що ж буде з ними після смерті родичів. І яке життя буде в таких людей, які опиняться сам-на-сам з неповносправністю після смерті батьків чи після дитячого будинку, тільки задумайтеся. До того ж, наприклад, дитячі будинки-інтернати Прикарпаття, в котрих мешкають здебільшого сироти з інвалідністю, фінансуються найгірше в Україні! БО “Українська благодійницька мережа” склала рейтинг фінансування дитячих будинків-інтернатів системи Мінсоцполітики з усієї України. Загалом враховувалися дані 46 інтернатів. Фінансові показники та дані про чисельність вихованців взяті з офіційних документів, отриманих від соціальних дитбудинків та/або структурних підрозділів у сфері соціальної політики обласних та Київської міської державних адміністрацій. Тому створення спільнот підтриманого проживання, — коментує Василь Футерко, — необхідний крок.
Натомість в таких центрах діти чи особи з неповносправністю матимуть можливість проживати до кінця життя. Більше того, стверджують ініціатори створення таких будинків, особи проживатимуть у середовищі, наближеному до сімейного. А що спільноти мають бути розташовані у населених пунктах, тож зможуть більше інтегруватися у громаду. Люди з будинків підтриманого проживання, якщо буде така можливість, зможуть ходити на роботу, заробляти на життя хендмейдом тощо.
“Українська благодійницька мережа” виокремила переваги підтриманого проживання у громаді у порівнянні з дитячими та дорослими інтернатами для людей з неповносправністю. Так, в інтернаті чисельність підопічних часто перевищує 100-200 осіб, в спільноті — 6-8. У підопічних інтернатів майже повністю відсутні власні речі, особистий простір тощо, у спільнотах навпаки — підопічні живуть в окремих кімнатах, мають власні речі. Інтернати часто віддалені від великих населених пунктів, що позбавляє підопічних можливості для інтеграції в суспільство, натомість спільноти знаходяться в межах або неподалік населених пунктів, що дозволяє їх мешканцям брати участь у житті громади. Серед переваг таких центрів — можливість мешканців спільнот брати участь у прийнятті рішень щодо організації їхнього життя.
— Серед переваг, на мою думку, — підкреслив Василь Футерко, — і те, що спільноти мають фінансуватися за принципом “гроші ходять за людиною”. А це означає, що виселення мешканців є прямим наслідком втрати фінансування, яке виділяється на особу. А це, до того ж, сприяє конкуренції між спільнотами, відповідно — покращує умови проживання в спільнотах, ставлення до підопічних тощо.
Ініціатива організації “Українська Благодійна Мережа” у тому, щоб зробити перші кроки для створення спільноти підтриманого проживання в області. Зокрема в листі, що надійшов на адресу редакції, йдеться про пропозицію створення підтриманого проживання в межах Верхнянської об’єднаної територіальної громади.
— Звісно, — каже Василь Футерко, — громада, в якій би створювалася така спільнота, має бути зацікавлена в її створенні. Зацікавленими можуть бути, наприклад, батьки дітей з неповносправністю, громади, які турбуються про неповносправних осіб тощо.
Наразі представники ініціативи — на першому етапі — пошук громади, яка б підтримала ідею, проведення громадських слухань, моніторинг думки людей, котрі проживають на відповідній території. Другий етап — пошук приміщення, паралельно — пошук фінансування.
— Було б добре, щоб більша частина фінансувалася із державного бюджету, частина — від благодійних внесків. Оскільки на грантових коштах такі заклади протримаються щонайбільше рік, — прокоментував Василь Футерко. — Наразі були лише усні розмови з чиновниками про фінансування таких закладів, проте майже всі з них хочуть знати локацію, де буде створено таку спільноту, а вже потім робити ті чи інші висновки.
Благодійна організація стверджує, що створення таких спільнот — це значна економія бюджетних коштів, які переважно зараз витрачаються на зарплати для обслуговуючого персоналу та комунальні послуги, замість того, аби фінансувати першочергові потреби людей з неповносправністю. Так, у інтернатах утримується медичний персонал, педагогічні працівники, на яких виділяється державне фінансування. Натомість особи зі спільнот отримуватимуть усе необхідне медичне обслуговування у загальних лікувальних закладах, а ще у спільнотах не буде найманих педагогічних працівників, діти навчатимуться у інклюзивних класах шкіл, мешканці можуть здобувати освіту за індивідуальною формою навчання. Одною з очевидних переваг для громад називають і додаткові робочі місця. Адже для повноцінного функціонування спільнот потрібні будуть асистенти, які в тій чи іншій мірі допомагатимуть мешканцям спільноти.
Попри чималі переваги в створені спільнот підтриманого проживання, є чимало запитань, зокрема в частині фінансування закладів, кваліфікованості асистентів, які зможуть доглядати за мешканцями спільнот та ін.
— Так одразу відповісти на запитання щодо доцільності і можливості створення на території Верхнянської об’єднаної громади спільноти підтриманого проживання не зможу, — прокоментував сільський голова Верхнянської об’єднаної територіальної громади Микола Філіпович. — У нас в Зборі є колишнє приміщення сільської ради, яке б можна було за необхідності використати під ці цілі. Щоправда, у ньому — ані вікон, ані дверей. Але для створення спільноти необхідні чималі кошти, бо ж не тільки асистентам треба буде оплачувати заробітну плату, а й — комунальні послуги, тож якщо фінансування має відбуватися з місцевого бюджету — можуть бути проблеми. Та й, чесно кажучи, спершу треба радитися з громадою, обговорювати з депутатами, а вже відтак приймати рішення.
Тож чи буде на території Верхнянської об’єднаної територіальної громади така спільнота — питання. В усякому разі “Українська Благодійна Мережа” чекає на пропозиції громад, які можна надсилати на електронну адресу: ubm@ubm.org.ua.
Інна Бігун, "Вісті Калущини"
